На колінах, з квітами й прапорами – так у Есманській громаді проводжали в останню подорож Героя України Ігоря Сергійовича Давиденка. Місцеві жителі, рідні та друзі зібралися, щоб віддати шану тим, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Ігор був людиною з великою душею – щирий, добрий, завжди готовий прийти на допомогу. Він любив своїх рідних, підтримував їх і мріяв жити у вільній Україні під мирним небом.
Та, на жаль, російська агресія забрала його життя, як вона забирає все українське. Ігор не дожив до того моменту, коли Україна буде мирною.
Прощання з воїном відбулося в Глухові. У скорботі вся громада схилила голови та вшанувала пам’ять Героя хвилиною мовчання. Це було дуже емоційно – відчувалося, як велика родина Есманщини прощається з тим, хто став символом відваги та патріотизму.
Його смерть – це біль, який неможливо загоїти. Віримо, що пам’ять про нього житиме вічно. Вічна та світла пам’ять Герою!
