Ганна Петрівна народилася в Конотопі у 1926 році. Через роботу батька-інженера родина переїхала до німецького поселення, де дівчинка з шести років ходила до школи. Саме там вона ідеально опанувала іноземну мову, що пізніше допомогло їй вижити під час Другої світової війни, працюючи перекладачкою у розвідці.
Доля жінки була непростою: вона пройшла через полон, поранення та кілька разів вважалася зниклою безвісти. Перемогу Ганна зустріла в Австрії, після чого повернулася до рідного міста. Багато років вона пропрацювала токарем на заводі, а згодом на пошті.
Привітати іменинницю прийшли представники міської ради та мер Артем Семеніхін. Ювілярка й зараз живе у будинку, який колись збудувала разом із чоловіком. Сьогодні за нею доглядає донька, а радості додають двоє онуків та двоє правнуків.
Попри пережите, Ганна Петрівна зберігає світлий розум та чудову пам’ять. Головним бажанням сторічної жінки залишається мир на рідній землі — про це вона мріє найбільше, згадуючи свою юність та плани, які колись зруйнувала війна.
